Право

Сучасна журналiстика: правове регулювання діяльності та самозахист

Проблема свободи слова та друку ще ніколи не обговорювалася так активно в суспільстві взагалі і в самій пресі зокрема. Це питання привертає до себе увагу і рядових членів суспільства, і можновладців, і міжнародне співтовариство, тому що для пересічного громадянина – це його конституційне право (ст.34 Конституції України), для влади – це незручна перешкода на шляху її власних справ, а для міжнародного співтовариства – це прагнення стати каталізатором невідворотних процесів, які відбуваються в усьому демократичному світі.

Крім того, преса є і одним з елементів масової комунікації, потужніші потоки якої проникають в усі сфери суспільного життя і великою мірою визначають стан усієї соціальної системи

Головною ланкою в масовій комунікації є засоби масової інформації (ЗМІ), які фактично беруть на себе роль медіатора суспільно значущих подій. Саме тому вони, насамперед, перетворюються на об’єкт уваги політиків практично в усіх країнах, особливо в посттоталітарних.І тому є сенс вважати ступінь залежності ЗМІ від влади як один з основних індикаторів рівня свободи в суспільстві.

Історичний досвід засвідчує, що найбільш жорсткий державний контроль над ЗМІ спостерігається саме в тоталітарних та авторитарних суспільствах, де ЗМІ є одним із засобів контролю над масовою свідомістю. Адже набагато простіше змусити людину що-небудь робити, якщо попередньо запевнити її в правильності вказаного шляху.

Сьогодні аксіомою є те, що політика неможлива без використання прийомів інформаційного впливу, тобто спеціально організованого інформаційного супроводу тих чи інших подій, ситуацій та процесів.

З’ясовуючи між собою стосунки, різні політичні або владні угрупування, запускають за допомогою ЗМІ в інформаційний простір “необхідні матеріали” та повідомлення з метою скомпрометувати того чи іншого політика або ж яку-небудь політичну подію. Аргументи, які при цьому використовуються, можуть грунтуватися на реальних фактах, але подаються тенденційно, є відверто надуманими.

Це також можна проілюструвати масовими інформаційними кампаніями, що час від часу розгортаються навколо багатьох кадрових призначень або приватизації стратегічних підприємств з боку зацікавлених політичних сил.

Не маючи реальних важелів впливу на вказані процеси, вони, як правило, намагаються вплинути на ситуацію за допомогою ЗМІ. Це один випадок. А інший, коли певні політичні сили та угруповання роблячи “свою справу” і усвідомлюючи те, що через її масштабність про це буде знати широкий загал, вважають за потрібне подати цьому загалу все у “правильному” вигляді. І ставлячи запитання, що ж таке засоби масової інформації – четверта влада чи маніпулятор громадською думкою, доходимо висновку, що кожен із “стратегів” українського суспільства вибирає для себе те чи інше. Тому зрозуміло, що поняття “влада” та “свобода слова” у несформованому громадському суспільстві вживатимуться дуже важко.

Але в ході боротьби влади з вільною пресою, влада повністю перекреслює право особи на об’єктивну інформацію, яке ж сама має гарантувати, бо воно закріплено Конституцією. Однак і конкретним виданням, і журналістам подавати об’єктивну інформацію небезпечніше, ніж будь-що.

Враховуючи викладене, неважко зрозуміти, яку важливу місію здійснюють ЗМІ, а ще важливіше, аби видання та журналісти зрозуміли, що її потрібно виконувати добросовісно. Таких людей мало, але все ж таки вони є й готові займатися цією “невдячною справою” – доносити до громадян об’єктивну інформацію. Але ж вони дуже часто через необізнаність вчиняють дії, які тягнуть за собою, в кращому разі, дисциплінарну, а в гіршому – кримінальну відповідальність.

Також поширеними є безпідставні відмови у наданні інформації журналістам, які не знаючи своїх прав, не можуть спростувати явно неправомірні рішення і дії; також характерним, особливо для журналістів регіональної преси, є невміння захищати себе. Тому вважаємо, що однією і дуже важливою складовою частиною загального захисту проти неправомірних посягань на свободу діяльності ЗМІ, є міцна база правових знань журналістів.

Усвідомлюючи важливість правових знань для представників ЗМІ, ми прагнемо подавати основну правову інформацію, володіючи якою, читачі з’ясували б зміст правовідносин, що виникають у різних сферах діяльності преси, і потім могли б застосовувати ці знання на практиці.